Пропонуємо прочитати дітям статтю із нашого улюбленого журналу:  

Навесні до нас приходить велике свято. Воно так і називається — Великдень. Це найрадісніший день для всіх християн (людей, які вірують в Ісуса Христа). Люди з уст в уста передають Благу звістку, вітаючи одне одного: “Христос Воскрес!”. Ви, певно, теж чули ці слова. А чи знаєте, що вони означають? Поговорімо про це у Християнській школі.

ХТО ТАКИЙ ІСУС ХРИСТОС?

Християни вірять, що понад дві тисячі років тому сам Господь (Син Божий) спустився на землю, щоб урятувати людей від кари за зло, яке вони чинять. Він народився у тілі маленького хлопчика Ісуса. Зростаючи, Ісус не пам’ятав про своє небесне походження. Він був людиною: учився, працював, але, на загальний подив, дуже добре розумів Слово Боже, роз’яснював його людям, багато молився (звертався до Бога Отця) і не чинив ніякого зла. Він ходив від міста до міста, вчив людей жити у любові, милосерді та вірі, зцілював хворих і навіть воскрешав померлих. Своїм життям Ісус показав: творити лише добро, бути вільним від недобрих думок і почуттів можливо — якщо бути всією душею з Богом, любити Його і подовгу розмовляти з Ним у молитві.

З Христом повсюди ходили Його учні, і багато людей збиралося послухати Його мудрі проповіді. Слова Ісуса проникали у саме серце, проганяли недобрі помисли, вселяли надію. Багато хто тоді зрозумів, що Він і є той самий Спаситель, про прихід якого на землю було провіщено у древніх книгах. Люди вірили: Він усе змінить, прожене поганих правителів і стане їхнім добрим царем, який наведе лад у країні. Всі забули, що у пророцтвах було сказано інше: Христос недовго пробуде з людьми, зазнає тяжких страждань заради їхнього спасіння, помре і третього дня воскресне, щоб повернутися на небо. Цих слів не згадав ніхто, і тому чекали, коли прийде час поставити Ісуса царювати.

СТРАЖДАННЯ ЗА НАШЕ СПАСІННЯ

Недобрих правителів і церковних служителів охопили ненависть і страх: чому народ так слухає цього чоловіка? “Він не священик і не правитель, а промовляє так, наче має владу керувати. А якщо він підбурить народ на повстання, і нас уб’ють або виженуть?” — так думали вони. І замислили позбутися Христа.

Але щоразу, як солдати хотіли схопити Ісуса, Він виходив з натовпу непоміченим. Це лякало і ще більше розлючувало Його ворогів. А люди встеляли Його шлях пальмовим гіллям на знак особливої пошани — так у ті часи вітали царів.

Та от настав день, коли Ісус Христос зібрав своїх учнів на таємну вечерю і повідомив, що вже навчив їх усього потрібного і має виконати те, заради чого прийшов на цю землю. Тобто прийняти страждання за гріхи всіх людей. Це треба зробити, щоб звільнити від небесної кари всіх, хто віритиме в Нього й проситиме Господа про прощення за свої недобрі вчинки.

Попрощавшись з учнями, Ісус дозволив солдатам схопити себе. Він не чинив опору, коли Його били і мучили, навіть коли розіп’яли — прибили руки і ноги до хреста, — бо прийняв цю страшну кару добровільно.

Терпіти тортури було дуже боляче. Але найтяжчим для Ісуса було те, що взявши провини людей на свою душу, Він відчув їхню неймовірну вагу, і немов стіна в той час відділила Його від Бога Отця. Бо зло — це морок, що відділяє людину від Господа і від усього доброго й світлого. Тягар чужих провин був таким важким, що людське серце Христа не витримало. “Отче, прийми дух мій”, — звернувся Він до Бога Отця і помер.

Люди, які любили Його, плачучи, зняли свого Господа з хреста, обгорнули саваном (поховальною тканиною) та віднесли до печери, щоб пізніше поховати за тогочасним звичаєм. Правителі звеліли воїнам затулити вхід до печери величезним каменем і вартувати, щоб учні не викрали Ісусове тіло і не змогли потім оголосити, що Він воскрес.

ВОСКРЕСІННЯ

Та як вороги не старалися, сталося те, що мало статися, — Бог Отець воскресив Христа. Ангели відкотили камінь, наславши на солдат глибокий сон.

Коли люди побачили свого Вчителя живим, їхні серця охопила світла радість. Ісус іще 40 днів перебував на землі. Він пояснював людям, що прийняв страшні муки замість них, щоб кожен, хто цього захоче, міг бути спасенним і після життя земного потрапити до Царства Небесного, де вже немає жодного зла: хитрості, жадібності, заздрощів, ненависті, а отже, й хвороб, нещасть та смерті. І заповів своїм учням нести цю Благу звістку людям.

Християни вірять у це і прагнуть наслідувати Христа: чинити тільки добро, а якщо раптом не втримався від лихого, каятися (тобто визнавати свою провину) й просити прощення, згадуючи, як Ісус страждав за людей на хресті. Радіючи Благій звістці, вони кажуть: "Христос переміг смерть, своєю жертвою звільнивши від зла наші серця!".